Сергій Дзюба. Біографія

Дзюба Сергій Вікторович. Біографія (на 30 січня 2023 року) .

Дзюба Сергій Вікторович (народився 20 вересня 1964 р. у м. Пирятин на Полтавщині) ― український письменник, журналіст, перекладач, критик, радіодраматург, кіносценарист, літературознавець, композитор, автор пісень, гуморист, пародист, видавець, громадський діяч. Президент Міжнародної літературно-мистецької Академії України, котра тепер об’єднує 170 відомих письменників, перекладачів, науковців і журналістів із 70 держав. Автор 120 книг, перекладених ста мовами і надрукованих у 80 країнах. Народний поет України (2020). Почесний професор Луцького інституту розвитку людини Міжнародного університету «Україна» (2010). Почесний професор філології Академічного центру науки та освіти імені Йоганна Гете (Німеччина, Гессен, 2021). «Золотий письменник світу» (спільна нагорода десяти держав, 2022). Лауреат понад 250 міжнародних, державних та національних нагород у 65 країнах.

Зміст

1. Біографія
2. Поетичні і прозові книжки
3. Журналіст
4. Драматург
5. Автор пісень (слів і музики)
6. Упорядник літературних видань
7. Перекладач
8. Переклади творів Сергія Дзюби
9. Громадська діяльність
10. Нагороди та відзнаки
11. Література

Біографія

Народився 20 вересня 1964 року в місті Пирятин на Полтавщині в сім'ї робітників. Служив у війську (1984—1986), закінчив факультет журналістики Київського державного університету ім. Т. Шевченка (1982—1989).

З 1989 року працює у Чернігові: кореспондентом обласної молодіжної газети «Гарт» (1989—1992), головним редактором приватної «Нашої газети» (1992—1993), заступником головного редактора газети «Чернігівські відомості» (1993—1999), власкором газети «Молодь України» (1993—1999), власкором радіо «Свобода» (1997—1999), головою ради громадської організації „Чернігівський медіа-клуб” (1998—1999), завідувачем відділу видання облдержадміністрації «Чернігівський вісник» (1999—2000), редактором чернігівського корпункту інформагенції „Медіа-простір” (2000—2002), керівником прес-служби обласного управління культури (2002—2004), директором видавництва «Чернігівські обереги» (2001—2005), керівником чернігівського корпункту журналу «Україна» (2009), завідувачем редакції радіо телерадіоагенції «Новий Чернігів» (2005—2011), заступником головного редактора газети «Деснянська правда» (2012—2018).

Майор запасу. Генерал-хорунжий Українського Козацтва.

Пережив обстріли та ворожу блокаду Чернігова в рідному місті (2022).

Головний редактор обласної газети «Чернігівщина» (з 2019 року).

Президент Міжнародної літературно-мистецької Академії України (з 2014), яка тепер об’єднує 170 відомих письменників, перекладачів, науковців та журналістів із 70 держав.

Поетичні і прозові книжки

Автор 120 книжок, зокрема збірок поезій «Колись я напишу останнього вірша» (К., 1995), «Сонце пахне снігом і яблуками» (К., 1997), «У липні наших літ» (Ніжин, 2006); пародій «Любов з тролейбусом» (Ніжин, 2003), «Зима така маленька, мов японка» (Ніжин, 2004), «Кожній жінці хочеться... на Марс» (Ніжин, 2005); казкових повістей «Кракатунчик ― кленовий бог» (Чернігів, 1999), «Гопки для Кракатунчика» (Чернігів, 2003), «Душа на обличчі. Нові пригоди Кракатунчика та його друзів» (Луцьк, 2007); публіцистики з радіоверсіями «Тато у декретній відпустці» (Ніжин, 2007), «Як я був агентом ЦРУ» (Ніжин, 2008), «Ловець снів» (Чернігів, 2009), «Замінований рай» (Чернігів, 2009), «Заєць, мавка і кулемет» (Чернігів, 2010), «Королі і „капуста”. Неймовірні пригоди українця Павлюка» (Чернігів, 2011), «Життя між кулями» (Чернігів, 2011), «Улюбленець неба» (українською та російською мовами, Чернігів, 2011); прози та публіцистики «Троянці» (2012); літературознавчої книжки «Несподівані зустрічі продовжують життя» (2013); документального роману «Доля Людини. Микола Дейкун» (2014); книги ста пісень «Примчу на білому коні» (2018). У співавторстві з Іриною Кулаковською написав роман-серіал для дітей «Потягуськи» (Луцьк, 2008, книжки українською та російською мовами, радіокнижка), також він – співавтор довідника «Чернігівщина» (Чернігів, 2003, перевидання 2004).

У 2013 році в Польщі вийшла книжка віршів Сергія і Тетяни Дзюби «Розмова чоловіка і жінки» польською та українською мовами (перекладачі Роксана Кжемінська, Маріанна Хлопек-Лабо і Анна Тилютка; художниця Ядвіґа Квятковська; Люблін). А в 2014-му побачили світ книги Сергія і Тетяни Дзюби: «Вибрані вірші» англійською й українською мовами (перекладачі Люба Ґавур і Богдан Бойчук; США, Нью-Йорк); «Остання кочівля любові» казахською та російською мовами (перекладачі Ауезхан Кодар і Володимир Ільїн; Казахстан, Алмати). Цього ж року надруковано книжку Сергія Дзюби «Вірші для Тетянки» (перекладач Алекс Врубель; Великобританія, Лондон). А в 2015-му вийшло її друге видання п’ятьма мовами: англійською, українською, польською, сербською, російською; післямова Димитра Христова (Болгарія), ілюстрації юкагирського художника Миколи Курилова (Республіка Саха).

Також у 2015-му році побачили світ книжки Сергія і Тетяни Дзюби «На сріблястій долоні вічності» — болгарською та українською (перекладач Димитр Христов; Болгарія, м. Софія: в-во «Богіанна») та «Вірші Тетяни і Сергія Дзюби 60-ма мовами світу» у 4-х томах (Канада, м. Торонто: «Новий Світ», «Litsvet»).

У 2016-му вийшли книжки Сергія і Тетяни Дзюби «Яблука з небесного саду» (туркменською і українською мовами; перекладач Ак Вельсапар; Швеція, м. Стокгольм: «ГУН»; Туркменістан, м. Ашгабат; Україна, Київ: «Український пріоритет»); «На острові, далекому, мов сльози Єви» сербською та українською (перекладач Рісто Василевскі; передмова Мічо Цв’єтіча; Сербія, м. Смедерево: «Арка»). Також роман Сергія Дзюби «Потягуськи», у співавторстві з Іриною Кулаковською, надрукований у Канаді, в Торонто (книжкою, у серії «Лауреати премії імені Ернеста Хемінгуея»), та у Вірменії, в Єревані (у популярному журналі «Цицернак», вірменською переклав Гурген Баренц).

У 2017 році в Казахстані та Канаді видано роман для дітей Сергія Дзюби «Кракатунчик — кленовий бог» (це перша частина казкової трилогії «Душа на обличчі»), а в 2018-му — «Гопки для Кракатунчика» та «Душа на обличчі» (другий і третій романи популярної трилогії, загальний наклад якої сягнув 100000 примірників). Також на початку 2018-го побачили світ книжки віршів Сергія і Тетяни Дзюби «Місто Зима» (білоруською, перекладач Михась Пазняков; Білорусь, м. Мінськ) і «Дощ із твоїми очима» (чеською та українською, перекладачі — Мілан Грабал та Петр Каліна; Чехія, м. Градець-Кралове). Цього ж року надрукована збірка віршів Сергія і Тетяни Дзюби «Колись ви вигадаєте нас» у перекладі в’єтнамською мовою. Перекладачі — Нгуєн Хиу Хоанг і До Тхі Хоа Лі; автор передмови — Нгуєн Суан Хоа (В’єтнам: Спілка ханойських письменників і Ханойський університет, 2018). А в Казахстані, Канаді та Вірменії вийшла в перекладі книжка-серіал для дітей «Потягуськи» (у співавторстві з Іриною Кулаковською, 2018).

Сергій Дзюба побував у Чехії — на прем’єрі вистави «Закохайся в мене у суботу» чеською мовою (за його творами з чеської книжки Тетяни і Сергія Дзюби «Дощ із твоїми очима») в театрі музики і поезії «Агадір» (Брно). Також у цьому театрі поставили виставу «Крила Сімаргла» за творами Тетяни Дзюби. Цей міжнародний проект профінансувало Міністерство культури Чехії. Засновник театру «Агадір», драматург – Мілена Фуціманова, директор театру, композитор — Ондржей Фуціман, він створив оригінальну музику до обох вистав (Чехія, Моравія, Брно, 2018).

У 2019 році в Іспанії та Болівії вийшла книга віршів Сергія і Тетяни Дзюби «Голоси двох поетів» іспанською та українською мовами (перекладач – Галина Шитікова де Ескобар, Болівія). Цього ж року збірку віршів Сергія і Тетяни Дзюби «Береги» надруковано в Румунії — румунською та українською мовами (перекладач — відомий румунський поет, композитор, автор пісень, президент Міжнародної літературно-мистецької Академії Румунії Пауль Полідор).

До 55-ліття Сергія Дзюби, в 2019-му, водночас у різних країнах було перевидано 30 його книг загальним накладом 150 тисяч примірників. Також до ювілею вийшла книжка «До світла. Вибрані листи письменнику Сергієві Дзюбі з 1992 року до наших днів (рукописні та електронні)». Упорядник Сергій Дзюба, передмова Василя Слапчука, художник Генрі Яблучкін. Взагалі, надруковано більше тисячі листів, які тепер зберігаються в Державному архіві Чернігівської області — в особистому фонді Сергія Дзюби. Обсяг книжки — 628 сторінок. Вміщено рукописи деяких листів і багато світлин.

У 2020 році вийшли книжки Сергія Дзюби «Замість щоденника. Міжнародна діяльність 2013 – 2019 років» та «Справи детектива Самарцева. Ідеальний злочин. Пані кілер». Також у Німеччині побачила світ книжка вибраних віршів Сергія Дзюби «Гріх любити неталановито!» (перекладач — Генріх Дік). А книжка Сергія Дзюби «Справи детектива Самарцева. Пані кілер. Ідеальний злочин» у перекладі російською (перекладачі — Сергій Дзюба і Світлана Новік) видана цього ж року в Казахстані та Канаді. У 2020 році в Киргизстані надруковано поетичну книжку Сергія та Тетяни Дзюби «Веселка на віях» (киргизькою й українською мовами) в перекладі видатного киргизького письменника Айдарбека Сарманбетова. Видано книжку Сергія Дзюби «Моя Шахерезада» — фантастика, містика, казки для дорослих, неймовірні бувальщини, гумор (Чернігів, 2020). А в Канаді побачив світ п’ятий том Сергія і Тетяни Дзюби «Вірші 75-ма мовами світу» (м. Торонто, 2020).

У 2021 році побачив світ тритомник Сергія Дзюби «Гріх любити неталановито!» (у першому томі — вірші автора, у другому — його переклади українською з 60 мов світової класики і творів сучасних зарубіжних письменників, у третьому томі — літературні пародії Сергія Дзюби. У цьому ж році вийшла книга Сергія і Тетяни Дзюби «Вірші 80-ма мовами світу» (Канада). У Македонії, в м. Скоп’є, вийшли книжки віршів Сергія Дзюби «Кохання з русалкою (техніка безпеки)» та Тетяни Дзюби «Акомодація до часу» у перекладах Віри Чорний-Мешкової (2021). А в Казахстані та Канаді надрукована тепер у перекладі книжка фантастики Сергія Дзюби «Моя Шахерезада» (її переклали Сергій Дзюба та Володимир Віхляєв, 2021).

У 2021 році вийшов музичний альбом № 1 популярних пісень Сергія Дзюби «Примчу на білому коні» (відеокліпи, Київ-Чернігів).

У 2022 році видано літературознавчу книжку С. Дзюби «Прибульці» (864 с., понад 200 кольорових світлин). Роман-серіал для дітей «Потягуськи» (в співавторстві з Іриною Кулаковською) опублікований у США, Німеччині та Вірменії — у гарних перекладах Андрія Євси, Валентини Мінгалієвої й Гургена Баренца. А книжка неймовірних бувальщин «Кохання з кумиром» вийшла в Україні. Також у Канаді побачив світ п’ятитомник Сергія і Тетяни Дзюби «Вірші 90 мовами світу». Вийшла книжка «Замість щоденника. Книга друга. Міжнародна діяльність 2020 – 2022 років» (Київ-Чернігів). Видана друга книжка пісень із нотами Сергія Дзюби «Душа – мов скрипка» (2022). Співавтор книжки «Чернігів у вогні. Зметем орду, відправимо до пекла!» (журналісти газети «Чернігівщина» — про війну з російськими загарбниками і героїчну оборону Придесення, 2022). У Канаді надрукований п’ятитомник Сергія і Тетяни Дзюби «Вірші ста мовами світу» (м. Торонто, 2022).

У 2022 році вийшли музичні альбоми популярних пісень Сергія Дзюби № 2 «Закінчиться війна» і № 3 «Зима така маленька, мов японка» (відеокліпи, Київ-Чернігів).

Всі 120 книжок Сергія Дзюби присвячені його коханій дружині Тетяні Анатоліївні Дзюбі (Мурзенко) — письменниці, журналісту, вченій, доктору наук із соціальних комунікацій, професору (закінчила докторанту Інституту журналістики КНУ імені Тараса Шевченка, аспірантуру Інституту літератури НАН України і факультет журналістики Київського державного університету імені Т. Г. Шевченка). На думку фахівців, це – єдиний такий випадок в історії світової літератури.

Твори Сергія Дзюби представлені у хрестоматії «Українська література для дітей» (К.: Академія, 2011; упорядник Оксана Гарачковська). Цю книгу Міністерство освіти та науки рекомендувало для вивчення у навчальних закладах України.

Книжки Сергія Дзюби прочитали понад чотирьох мільйонів людей в усьому світі.

Журналіст

Теми журналістських публікацій С. Дзюби: матеріали про українських бійців, котрі героїчно боронять Україну; дивовижні люди, неймовірні історії, які відбуваються насправді; це також розповіді про українських миротворців та людей, які воювали за радянських часів у Афганістані, Єгипті, В’єтнамі й інших країнах; а ще ― пригоди, мандри, екстрим, містика, детективні історії, культура, мистецтво, література, спорт... Матеріали про видатних українців тривалий час виходили в газетах «Молодь України» (м. Київ), «Деснянська правда» (м. Чернігів), а нині друкуються в газеті «Чернігівщина».

Драматург

У 2017 році в Чернігівському обласному театрі імені О. Довженка поставлена вистава за казковою трилогією Сергія Дзюби «Душа на обличчі» (у співавторстві з Михасем Ткачем).

У 2018-му в Чехії, у місті Брно, в Театрі поезії «Агадір» поставили дві вистави за віршами Сергія та Тетяни Дзюби чеською мовою «Ти закохайся в мене у суботу!» і «Крила Сімаргла» з їхньої книжки «Дощ із твоїми очима», котра вийшла в Чехії у перекладах Мілана Грабала та Петра Каліни (обидві постановки цілком профінансувало Міністерство культури Чехії, запросивши авторів на презентації).

А в 2020 р. у Білоруському Театрі поезії в Мінську поставили виставу «Місто Зима» за однойменною білоруською книгою Сергія і Тетяни Дзюби в перекладі Михася Пазнякова.

Також Сергій Дзюба автор, режисер-поставник і виконавець головних ролей у 36-ти радіоп’єсах, радіосеріалах та радіофільмах, які прозвучали в ефірі Українського радіо, радіо «Новий Чернігів» і радіо «Мелодія».

Автор пісень (слів і музики)

Разом із відомими українськими композиторами – Борисом Раденком, Ярославом Музикою, Миколою Збарацьким, Петром Лойтрою, Миколою Ведмедерею, дуетом авторської пісні Інни та Тетяни Чабан — Сергій Дзюба написав цикли пісень. Також він — автор музики пісень на власні поезії, вірші Тетяни Дзюби (зокрема, «Білі ангели»), Шарля Бодлера, Олександра Блока, Бориса Пастернака, Андрія Дементьєва, Романа Скиби, Олександра Кабанова, Юрія Бедрика, Олександра Стусенка, Михайла Пасічника, Тараса Федюка, Галимкаіра Мутанова, Гургена Баренца, Михася Пазнякова, Кулера Тепукова, Сантоша Кумара Покхарела та інших українських і зарубіжних поетів.

В 2018 році у чернігівському видавництві «Десна Поліграф» вийшла книга ста пісень Сергія Дзюби «Примчу на білому коні» (з нотами).

З композитором Борисом Раденком С. Дзюба створив пісні «Батьку мій», «Порадниця свята», «Здрастуйте, рідні!», «Я намалюю сон» (співавтор Юрій Бедрик) та «Не сумуй, калинонько!». З композитором Ярославом Музикою наразі створені «Пісня про Чернігів» (співавтор Олена Терещенко), «Твоїх очей барвінки», «В нашім домі», «З Днем народження» та «Місяць і дівчина». З композитором Миколою Медведерею написані пісні для дітей «Бабай» і «Подружка».

Пісні Сергія Дзюби тепер виконують народні артисти України Леонід Сандуленко, Олександр Василенко, Андрій Демиденко, Марина Гончаренко, Олесь Харченко, заслужені артисти України Павло Мрежук, Ярослав Музика, Віктор Гембара, Микола Збарацький, народний академічних хор Чернігівського філармонійного центру фестивалів та концертних програм, лауреати міжнародних і всеукраїнських премій та конкурсів: дует авторської пісні Інна і Тетяна Чабан, дует «Крила» (Валентина та Володимир Олійники), Наталія Шинкаренко, Ростислав Музика, Петро Лойтра, Борис Раденко, народний чоловічий вокальний квартет «Пісенне джерело», а також співаки і музиканти з Києва, Чернігова, Львова, Полтави, Дніпра, Луцька, Запоріжжя, Одеси, Кропивницького; США, Канади, Австралії, Німеччини, Італії, Іспанії, Франції, Ірландії, Литви, Чехії, Болгарії, Польщі, Росії, Білорусі, Казахстану, Нігерії та інших країн.

У 2020 році український композитор, професор Олександр Яковчук (Київ) створив кантату «Крила Сімаргла» на вірші Сергія і Тетяни Дзюби.

Також вийшли музичні альбоми популярних пісень (відеокліпів) Сергія Дзюби: «Примчу на білому коні» (№ 1, Київ-Чернігів, 2021) і «Закінчиться війна» (№ 2, Київ-Чернігів, 2022).

Упорядник літературних видань

Упорядник антологій сучасної української поезії «Пастухи квітів» (Чернігів, 1999), «Станція Чернігів» (Львів, 2002), «Під небом Полісся» (Чернігів, 2003) та сучасної української прози «Чернігівський шлях» (Чернігів, 2004). Упорядник та видавець збірників поезії, прози і літературної критики молодих письменників «Кава для янголів» та «Кава для янголів-2» (Чернігів, 2002 та 2004). Співавтор, упорядник та видавець 4 пригодницьких збірників серії «СКІФ» (спецслужби, кримінал, історія, фантастика) «Готель на розі паралелей», «Настя Каменська з вулиці Вишневої» (Чернігів, 2001), «Друже мій, кате» і «Шлюбні ігрища спецслужб» (Чернігів, 2003).

Перекладач

Сергій Дзюба перекладає українською з 80 мов.

У його перекладі, упорядкуванні та виданні у Чернігові вийшли книги білоруської письменниці Лілії Бондаревич-Черненко «Жінка, яка дещо знає» (2000), «Відьма з майбутнього» (2002), «На берегах любові» (2004) та «Ми всі – подорожні» (2009).

Переклав з італійської мови книжки казок та оповідань для дітей письменниці Людмили Шутько «Закон радості» (2013), «Гуртожиток у лісі» (2015), «Чи є душа у дерева?» (2017), «Як подружитися з часом?» (2018), «Як птахи пастуха князем зробили» (2019), «Як стати справжнім чарівником» (2019), «Людинка з глечика» (2020) та «Жити треба не для себе!» (2020), котрі надруковані українською й італійською мовами в Україні та Італії. Разом із Людмилою Шутько переклав з італійської українською мовою книжку казок видатного італійського вченого, філософа та письменника Леонардо да Вінчі «Справедливість» (2020).

Переклав збірки прози «Смарагдовий берег» (2014) і «Помста роду Лисиці» (2018) відомого шведського і туркменського письменника Ак Вельсапара. Переклав українською збірку віршів «У ковчезі часу» (Київ, 2016) казахського поета, ректора Казахського національного університету імені аль-Фарабі, професора, академіка Галимкаіра Мутанова. Переклав разом із Надією Вишневською з перської (фарсі) книжку вибраних віршів знаної іранської поетеси Азіти Кагреман (Іран, Швеція) «Легше, ніж повітря», яка вийшла українською, російською та перською мовами (Норвегія, м. Осло, 2017). Разом з Олегом Гончаренком та Ярославом Савчиним переклав із білоруської мови і видав зі своєю передмовою збірку віршів знаного білоруського поета Михася Пазнякова «Тепло ромашкової завії» (2017). Разом з Олегом Гончаренком переклав книжку прози видатного казахського письменника Роллана Сейсенбаєва «Нічні голоси. День, коли обвалився світ» (роман і оповідання, 2018). А спільно з Олегом Гончаренком, Тетяною Сидоренко та Ярославом Савчиним переклав знаменитий роман Роллана Сейсенбаєва «Мертві блукають пісками» (2019). Разом із науковцем Інституту філології КНУ імені Тараса Шевченка Оленою Дзюбою-Погребняк і її студентами переклав збірку віршів видатного сербського і македонського поета Рісто Василевскі «Серце кола» (2018).

Переклав українською мовою разом із Надією Постемською (Ірландія) книжку вибраних віршів «Присутність духу» відомого німецького поета Фолькера Маасена (Німеччина), яка вийшла українською та німецькою мовами (Україна – Німеччина – Ірландія, 2020). Спільно з Володимиром Віхляєвим переклав книжку прози «Людина без Батьківщини» видатного киргизького письменника Айдарбека Сарманбетова українською мовою (2020). Переклав разом із Наталією Писаренко книжку казок «Диво продовження» відомого німецького письменника Генріха Діка (2021).

Переклав українською мовою твори світової класики: Вільяма Шекспіра, Емілі Дікінсон, Роберта Бернса, Вільяма Блейка, Джорджа Байрона, Едгара Аллана По, Артюра Рембо, Йоганна Гете, Редьярда Кіплінга, Расула Гамзатова, Олжаса Сулейменова, Омара Хаяма, Джона Донна, Чарлза Буковскі, Оскара Вайлда, Рабіндраната Тагора, Федеріко Гарсія Лорки, Габріели Містраль, Франческо Петрарки, Генріха Гейне, Фрідріха Шиллера, Мартіна Опіца, Бертольта Брехта, Еріха Марія Ремарка, Константіноса Кавафіса, Аттили Йожефа, Наїма Фрашері, Шарля Бодлера, П’єра-Жана де Беранже, Мацуо Басьо.

Переклав твори сучасного іранського поета зі Швеції Сограба Рагімі (разом із Надією Вишневською), болгарських поетів Пейо Яворова і Елки Няголової, казахських письменників Ауезхана Кодара та Нурлана Джилкішиєва, класика сучасної латиської літератури Іманта Аузіня, узбецького поета Азама Рахіма, удмуртських письменників Петра Захарова і Лариси Орєхової, вірменського подружжя – поета Гургена Баренца та літературознавця Сусанни Ованесян, башкирського сатирика Марселя Салімова, російських поетів Івана Жданова та Володимира Федорова, класика евенської літератури, народного поета Якутії Андрія Кривошапкіна, якутського письменника Івана Мигалкіна, юкагирського поета Миколи Курилова, канадських прозаїків Олени Жукової та Михайла Співака, польського поета й автора пісень із Великобританії Алекса Врубеля, класиків верхньолужицької літератури Йозефа Новака та Яна Смолера, арабського письменника Абдельваххаба Аззаві, чеського поета Мілана Грабала, письменника і музиканта з Німеччини Дмитра Драгільова, поета та художника з Чорногорії Ігоря Ремса, народного поета Кабардино-Балкарської Республіки Муталіпа Беппаєва, видатного алтайського поета Кулера Тепукова, уйгурського письменника Абдулжана Азнабакієва, народного поета Дагестану Баху-Меседу Расулової, андійського письменника Ахмеда Халілулаєва, аварської та тиндинської поетеси Саліхат Хасанової, кумицької письменниці Нур’яни Арсланової, узбецького поета з Таджикистану Хасана Гаюбова, відомого таджицького поета Абдукаххора Косіма, поета Резауддіна Сталіна з Бангладеш, непальського поета Сантоша Кумара Покхарела, індійського поета М. С. Венката Рамайя (котрий пише мовою каннада), азербайджанського прозаїка Агшина Алієва, індійської поетеси Сабіти Сатапаті (що пише мовою орія), лезгинського поета Сажидіна Саідгасанова, нігерійської поетеси, прозаїка, співачки, актриси, педагога та міжнародної громадської діячки, принцеси Ловелін Ейо, письменника з Гани Фелікса Атта Амоако, непальського поета Айодхьянатха Чоудхарі, поетки з Нігерії Синтії Огбеньялу Ечеме, поета з Індії Судхакара Гайдані (пише мовою маратхі) та індійського письменника Браджеша Кумара Гупти (з бунделханді), відомих філіппінських письменниць Елізабет Есгуерра Кастільо і Вен-Лін А. Вальдес, узбецького вундеркінда, письменника, художника Абдуллоха Абдумомінова, нігерійського поета, автора фільмів та пісень Вільяма Варігона (котрий пише мовою хауса), перуансько-іспанської поетеси Лілі Бейлон Іглесіас, індійської поетеси, художниці, співачки Мега Бхараті Мегалл, нігерійського прозаїка та поета Олуволе Одуєбе, парагвайської письменниці Емільсі Енсіни, відомого індійського поета Сайпракаша Кунтамуккали (з телугу), індійської поетеси Харіндер Чими (з пенджабської мови), південноафриканського поета Кеннета Масвабі (з мови сетсвана), пакистанської поетеси Аніли Таліб (з мови урду), курдської поетеси Ґади Бадран та ін.

Також організував переклади творів українських класиків Степана Васильченка і Михайла Петренка («Дивлюсь я на небо») іноземними мовами. Організував переклад історичної поеми «Я – Київ! Я – серце свободи!» народного поета України, народного артиста України Андрія Демиденка англійською мовою (переклала відома українська письменниця і перекладач зі США Люба Ґавур).

Вірші відомих зарубіжних поетів у перекладах Тетяни і Сергія Дзюби увійшли до посібника «Сучасна художня література» для сьомого класу, рекомендованого для вивчення в школах Міністерством освіти і науки України (Чернівці, «Букрек», 2020).

Переклади творів Сергія Дзюби

Поезія та проза Сергія Дзюби перекладені ста мовами народів світу: англійською (Богдан Бойчук, Люба Ґавур), німецькою (Генріх Дік, Бенедикт Дирліх, Віра Вовк), португальською (Віра Вовк), російською (Ігор Павлюк, Володимир Ільїн), французькою (Дмитро Чистяк, Всеволод Ткаченко), іспанською (Галина Шитікова де Ескобар, Сергій Борщевський), італійською (Надія Трускавецька), грецькою (Фотіні Папаріга), турецькою (Ірина Прушковська), шведською (Сограб Рагімі), норвезькою (Дагфінн Фолдйой), фінською (Ееро Балк), японською (Хіроші Катаока, Наталія Бортнік), китайською (Ярослав Щербаков), корейською (Вікторія Жила), в’єтнамською (До Тхі Хоа Лі, Тетяна Чан), перською (Надія Вишневська), арабською (Абдельваххаб Аззаві, Кацярина Панасюк), івритом (Шауль Рєзнік, Адіф Екроні), бенгальською (Ашис Санйал), чеською (Ріта Кіндлерова; Мілан Грабал і Петр Каліна), словацькою (Іван Яцканин), сербською (Рісто Василевські, Юрко Позаяк), хорватською (Юрко Позаяк), болгарською (Димитр Христов), угорською (Томаш Вашут), румунською (Пауль Полідор, Томаш Вашут), албанською (Єтон Келменді), польською (Казімеж Бурнат, Войцех Пестка, Алекс Врубель, Роксана Кжемінська, Анна Тилютка, Маріанна Хлопек-Лабо), македонською та есперанто (Віра Чорний-Мешкова), боснійською (Сеіда Беганович), словенською (Бістріца Миркуловська), грузинською (Рауль Чілачава), вірменською (Гурген Баренц, Наіра Давоян), азербайджанською (Ферхад Туранли), туркменською (Ак Вельсапар), казахською (Ауезхан Кодар), білоруською (Лілія Бондаревич-Черненко, Михась Пазняков), таджицькою (Шохін Самаді), узбецькою (Азам Рахім), удмуртською (Петро Захаров), чуваською (Лідія Філіпова), ромською (циганський барон – Петро Главацький), кримськотатарською (Сейран Сулейман), гагаузькою (Пьотр Чеботарь, Федора Арнаут), латиською (Імант Аузінь), литовською (Інга Крукаускене), естонською (Ааре Пабер), бамбара – африканська мова Малі (Ба Амаду), башкирською і татарською (Марсель Салімов), верхньолужицькою (Бенедикт Дирліх), індонезійською (Михайло Павлюк, Алфавзія Нуррахмі), нідерландською мовою (Едвард Коол), нижньолужицькою мовою (Доротея Шолчина (Шолце), латиною (Валентина Миронова), данською мовою (Іван Нестер Нільсен), чеченською (Тамара Сангарієва), кхмерською (Ук Дара Чан), африканською мовою фула (Іса Діалло Садіо), амхара – державною мовою Ефіопії (Алемайху Медханіте), ерзянською (Боляєнь Сиресь), киргизькою мовою (Айдарбек Сарманбетов), алтайською (Кулер Тепуков), карачаєво-балкарською (Муталіп Беппаєв), уйгурською (Абдулжан Азнабакієв), аварською, каратинською (Баху-Меседу Расулова), андійською (Ахмед Халілулаєв), тиндинською (Саліхат Хасанова), ірландською (Сінеад Ні Сколла), кумицькою (Нур’яна Арсланова), хінді (Мадхубан Чакрабарті та Сантош Кумар Покхарел), непальською (Сантош Кумар Покхарел), орія (Сабіта Сатапаті), ка́ннада (М. С. Венката Рамія), лезгинською (Сажидін Саідгасанов), ефік (принцеса Ловелін Ейо, Нігерія), акан-мфанце (Фелікс Атта Амоако, Гана), майтхілі (Айодхьянатх Чоудхарі, Непал), ігбо (Синтія Огбеньялу Ечеме, Нігерія), маратхі (Судхакар Гайдані), бунделханді (Браджеш Кумар Гупта), філіппінською (Елізабет Есгуерра Кастільо), хауса (Вільям Варігон), тагальською та ілоканською (Вен-Лін А. Вальдес), кумаоні (Мега Бхараті Мегалл), тхару баззіка (Сантош Кумар Покхарел), мовою йоруба (Олуволе Одуєбе), гуарані (Емільсі Енсіна), телугу (Сайпракаш Кунтамуккала), пенджабською (Харіндер Чима), мовою сетсвана (Кеннет Масвабі), мовою урду (Аніла Таліб), курдською та сирійською (Ґада Бадран), а також – мовами народів Крайньої Півночі: евенською (Андрій Кривошапкін), якутською (Іван Мигалкін) і юкагирською (Микола Курилов).

Твори Сергія Дзюби опубліковані в газетах та журналах 80 держав: України, США, Франції, Італії, Англії, Канади, Німеччини, Швеції, Бразилії, Японії, Австралії, Китаю, Бельгії, Ізраїлю, Чехії, Словаччини, Болгарії, Польщі, Сербії, Македонії, Естонії, Литви, Латвії, Грузії, Вірменії, Молдови, Казахстану, РФ (Алтаю, Башкортостану, Удмуртії, Дагестану, Татарстану, Чувашії, Кабардино-Балкарії, Росії, Р. Саха та Чечні), Хорватії, Узбекистану, Індії, Непалу, Киргизстану, Азербайджану, Туркменістану, Румунії, Лівану, Нігерії, Марокко, Того, Білорусі, Іспанії, Болівії, Сирії, Ефіопії, Гвінеї, Перу, Еквадору, В’єтнаму та ін.; а також вийшли в антологіях української поезії: «Videira / Лоза» (перекладач Віра Вовк, Бразилія, м. Ріо-де-Жанейро, 2009; українською та португальською); «Тумани» (Адіф Екроні; Ізраїль, 2005; іврит); «Сонячні кларнети» (перекладач Дмитро Чистяк; Франція, Париж, 2013, 2-е вид. – 2014; французькою мовою); «Сто українських поетів» (перекладач Рауль Чілачава; Грузія, Тбілісі, 2014; грузинською мовою); в міжнародному українсько-естонському поетичному проекті «Червона книга України» (Київ – Таллінн, 2009, 2-е вид. – 2010; українською, англійською та естонською мовами). Російською перекладено і його казкову трилогію про Кракатунчика «Душа на обличчі», роман-серіал для дітей «Потягуськи» (в співавторстві з письменницею Іриною Кулаковською, Луцьк, 2008), документальну повість «Улюбленець неба» (про долю легендарного українського льотчика, двічі Героя Олександра Молодчого; Чернігів, 2011), пригодницьку книжку «Справи детектива Самарцева. Ідеальний злочин. Пані кілер» та книгу фантастики «Моя Шахерезада». Також «Потягуськи» надруковані в перекладах у США, Німеччині, Канаді, Казахстані та Вірменії.

Громадська діяльність

Президент Міжнародної літературно-мистецької Академії України (з 2014 р.), яка об’єднує 170 відомих письменників, перекладачів, науковців та журналістів із 70 держав. Президент Чернігівського інтелектуального центру (зараз ця міжнародна громадська організація проводить презентації книг та наукові конференції; організовує книжкові та мистецькі виставки; займається літературною, перекладацькою, журналістською, науковою, просвітницькою, видавничою та правозахисною діяльністю; з 2000 р.). Голова Чернігівської міської організації Національної спілки журналістів України (з 2007 року). Керівник школи молодого журналіста і обласної літературної студії (з 1993). Голова Комітету з нагородження Міжнародною літературної премією імені Миколи Гоголя «Тріумф» (з 2004 року). Засновник та постійний голова журі обласних конкурсів «Золоте перо» ― літературного та журналістського (з 1999 року). А ще член журі Міжнародного літературного конкурсу романів, кіносценаріїв, п’єс, творів для дітей та пісенної лірики «Коронація слова» (м. Київ). Тривалий час був експертом Всеукраїнського рейтингу популярності «Книга року» (м. Київ).

Член Національної спілки письменників України (з 1996 р.).

Почесний професор Луцького інституту розвитку людини Університету «Україна» (2010). Почесний професор філології Академічного центру науки та освіти імені Йоганна Гете (Німеччина, Гессен, 2021).

Член 12-ти зарубіжних академій: Слов’янської літературно-мистецької Академії (Болгарія, Варна); Міжнародної літературної (науково-мистецької) Академії «Македонія Презент» (Республіка Македонія, Скоп’є); Міжнародної Медитеранської Академії імені братів Міладінових (Р. Македонія, м. Струга); Міжнародної Академії літератури та мистецтв Удмуртії (РФ); Міжнародної літературно-мистецької Академії Румунії (м. Бухарест); Міжнародної спілки письменників імені П’єтро Богдано (Бельгія, Брюгге); Міжнародного клубу Абая (Казахстан, м. Алмати); Слов’янської міжкультурної, міжнародної та науково-дослідницької групи (Угорщина, Будапешт); академік Міжнародної Академії діячів літератури, мистецтв і комунікацій (Німеччина, Франкфурт); академік Міжнародної громадської Академії Поезії (Киргизстан, м. Бішкек; диплом та почесна медаль академіка); академік Всесвітньої Асоціації діячів мистецтв «Глорія» (Німеччина, м. Франкфурт). Президент Представництва «Ciesart» (Міжнародної Палати письменників та митців Іспанії) в Україні.

Сергій Дзюба з’явився на обкладинці популярного іспанського журналу «Diplomacia cultural en el mundo» («Культурна дипломатія в світі»), де надруковано матеріал про нього українською та англійською мовами (м. Мадрид, Міжнародна Палата письменників та митців Іспанії «Ciesart», 2022).

Нагороди та відзнаки

Лауреат багатьох міжнародних, всеукраїнських премій і конкурсів: імені Михайла Коцюбинського (1998), Миколи Гоголя («Тріумф») (1999), Василя Стуса (1999), Дмитра Нитченка (Україна ― Австралія) (2000), Івана Кошелівця (Мюнхен, Німеччина) (2003), Григорія Сковороди («Сад божественних пісень») (2005, 2011), В’ячеслава Чорновола (премія Державного комітету телебачення та радіомовлення України за кращу публіцистичну роботу року) (2010), Миколи Лукаша (всеукраїнський конкурс гумору та сатири «Шпигачки») (2010), Пантелеймона Куліша (2011, 2013), Леоніда Глібова (2012), Панаса Мирного (2014), преподобного Паїсія Величковського (нагорода Української православної церкви Київського патріархату, 2014), Олекси Стороженка (2015), «Світ Пограниччя» (Міжнародна літературна премія, Україна, 2017), Івана Багряного (Україна – США, 2017), Василя Симоненка (Міжнародна премія авторської пісні, 2018), «Відродимо забутий жанр» (Всеукраїнський конкурс сучасної радіоп’єси) (2010), «Золотий тризуб» (Всеукраїнський конкурс патріотичної поезії, Київ, 2011), «Смолоскип» (м. Київ, 1994), «Гранослов» (Київ, 1995), «Рукомесло» (перші місця в поезії та прозі) (2003) та ін. Неодноразово визнавався «Видавцем року» (2001—2005), «Журналістом року» (1999, 2006, 2010), «Волонтером року» (2000), переможцем Чернігівського обласного конкурсу «Краща книга року» (1999—2016).

У 2014 році став лауреатом Малої Нобелівської премії – Міжнародної літературної премії імені Людвіга Нобеля «Будон» (Удмуртія) та міжнародних літературних нагород – «Золотий перстень» (Македонія), Синдикату болгарських учителів «Перемога» (Болгарія, Варна, Міжнародний фестиваль поезії «Славянска прегръдка»; Слов’янська літературно-мистецька Академія) і «Золотий асик» (Казахстан). Переможець міжнародного фестивалю поезії в Лондоні (Великобританія). Нагороджений почесною грамотою Спілки болгарських письменників і нагрудним знаком «Золотий Пегас» за визначну літературну та перекладацьку діяльність і пропаганду болгарської літератури в Україні й світі» (2014).

У 2015-му – лауреат Міжнародної літературної премії імені Ернеста Хемінгуея (Канада) за зміцнення творчих зв’язків між народами, XXXVII-го Міжнародного фестивалю поезії та верхньолужицької культури (Німеччина, Баутцен-Дрезден-Берлін), переможець Міжнародного літературного конкурсу творів для дітей (Канада).

У 2016-му нагороджений орденом «За розбудову України», медаллю Івана Мазепи, ювілейною медаллю Українського фонду культури «За вірність заповітам Кобзаря» (до 200-ліття з дня народження Тараса Шевченка), медаллю «За відродження України», медаллю Богдана Хмельницького. Також лауреат Міжнародного літературного конкурсу «Чеканне слово Бабеля» (Канада) – до 125-річчя з дня народження видатного письменника Ісаака Бабеля. Лауреат XXXVIII-го Міжнародного фестивалю поезії та верхньолужицької культури (Німеччина, м. Баутцен), Міжнародної літературної премії імені Веніаміна Блаженного (Білорусь – Австралія) та Міжнародної літературної премії імені Юзефа Лободовського (Польща). Нагороджений дипломом міжнародного фестивалю «Литаври» (Україна). Лауреат Міжнародного літературно-мистецького фестивалю в Бухаресті (Румунія, 2016).

Лауреат Міжнародного літературного конкурсу імені де Рішельє (Німеччина — Україна, Одеса; понад 200 учасників із 20-ти держав). Найвищі нагороди — два «Діамантових Дюки»: у номінаціях — «Поезія» та «Літературні Олімпійські ігри» (це — літературне багатоборство, де змагалися письменники, які працюють у різних жанрах, тобто С. Дзюба став першим Олімпійським чемпіоном із літератури, 2016 р.).

Здійснив творчу поїздку до Казахстану на запрошення Казахського національного університету імені аль-Фарабі, читав лекції, проводив майстер-класи, творчі зустрічі, взяв участь у святкуванні ювілею Міжнародного клубу Абая, міжнародного літературного журналу «Аманат» та 70-річчя видатного казахського письменника Роллана Сейсенбаєва. Виступив на вечорі пам’яті видатного казахського поета Ауезхана Кодара. Нагороджений почесною медаллю Міжнародного клубу Абая (2016).

У 2017 році здійснив творчі поїздки – до Польщі (Краків), Німеччини (Дрезден), Чехії (Прага) та Казахстану (Алмати). Нагороджений міжнародною медаллю Олександра Довженка. Переможець Міжнародного літературного конкурсу в Бельгії (2017). Лауреат Міжнародної літературної премії видавництва «Арка» («Краща книга року», Сербія, 2017). Нагороджений почесною міжнародною медаллю Франческо Петрарки (Італія, Рим, 2017). Переможець Міжнародного літературно-мистецького фестивалю (Рим, Італія – Німеччина – Україна) та Міжнародного літературного конкурсу «Пушкін і Гоголь в Італії» (найвищі нагороди – в номінаціях «Поезія» та «Проза» – «Діамантовий Дюк у Римі», 2017). Лауреат Міжнародної літературної премії ім. Олексія Жданова (Мінськ, Білорусь – Австралія, 2017). Лауреат XIX-го Всеукраїнського фестивалю журналістів «Азовське літо – 2017» (Бердянськ, 2017). Переможець Загальнонаціонального конкурсу «Українська мова – мова єднання» (1 місце, Україна, м. Одеса, 2017). Лауреат Міжнародної літературної премії імені Гомера (Греція, 2017). Нагороджений срібною медаллю аль-Фарабі (Казахстан, 2017). Нагороджений козацькою медаллю Івана Сірка (м. Київ, 2017).

Переможець Міжнародного літературного конкурсу імені де Рішельє за 2017 рік (Одеса, Україна – Німеччина). Нагороджений почесними міжнародними медалями Лесі Українки та Генріха Бьолля – видатного німецького прозаїка і Нобелівського лауреата. Отримав Сергій Дзюба і «Діамантовий Дюк» – найвищу відзнаку престижного українсько-німецького конкурсу: у номінаціях «Проза», «Публіцистика» та «Переклади».

У 2018 р. – лауреат Міжнародної літературної премії ім. Антуана де Сент-Екзюпері (Париж, Франція). Лауреат Всеукраїнської премії «За подвижництво у державотворенні» імені Якова Гальчевського (м. Київ, 2018). Лауреат Міжнародної літературної премії імені Джека Лондона (США, 2018). Нагороджений козацьким Хрестом (м. Київ, 2018). Здійснив творчу поїздку до Білорусі, в Мінськ. Провів презентації, виступив на науковій конференції. Його урочисто нагородили премією імені Максима Танка та нагрудним знаком Спілки письменників Білорусі «За великий внесок у літературу» (2018). Переможець ХХ-го ювілейного Всеукраїнського фестивалю журналістів «Азовське літо – 2018» (м. Бердянськ). Лауреат Міжнародної літературної премії імені Михайла Булгакова (2018). Лауреат Міжнародної літературної премії імені Ільфа і Петрова (2018). Лауреат премії «Діамантовий Дюк» у поезії та публіцистиці (Міжнародний літературний конкурс імені де Рішельє, Україна, м. Одеса – Німеччина, 2018). Переможець Національного конкурсу «Українська мова – мова єднання» (Національна спілка журналістів України, м. Одеса, 2018). Здійснив творчу поїздку до Казахстану, вручив нагороди Академії (2018). Одержав почесний диплом «Особистість слова і справи» (Міжнародна Академія діячів літератури, мистецтва і комунікацій, Німеччина). Переможець міжнародного конкурсу імені Олеся Гончара журналу «Бористен» (2018).

У 2019 р. – нагороджений почесною міжнародною медаллю Мігеля де Сервантеса (Іспанія-США-Канада). Лауреат Міжнародної літературної премії імені Владислава Ходасевича (Білорусь, м. Мінськ, 2019). Нагороджений медаллю Максима Богдановича (Білорусь, м. Мінськ, 2019). Переможець XXI-го Всеукраїнського фестивалю журналістів «Азовське літо — 2019» (Бердянськ). Лауреат (спільно з О. Гончаренком) Всеукраїнського літературного конкурсу та фестивалю «DNIPRO— BOOK— FEST-2019» — за переклад українською мовою творів видатного казахського письменника Роллана Сейсенбаєва: роману «Нічні голоси» і оповідання «День, коли обвалився світ» (Дніпро). Нагороджений почесною міжнародною медаллю Франца Кафки (Чехія — Австрія — Німеччина, 2019). Переможець Загальнонаціонального конкурсу «Українська мова — мова єднання» (Національна спілка журналістів України, м. Одеса, 2019). Лауреат премії Ордену Карпатських Лицарів (фестиваль «Лицар Карпат», м. Ужгород, 2019). Лауреат Міжнародної літературно-мистецької премії імені Миколи Лисенка та відзнаки «Діамантовий Дюк» у номінації «Поезія» (Міжнародний літературно-мистецький конкурс імені де Рішельє, Україна, м. Одеса — Німеччина, 2019). Лауреат Відзнаки «Особистість слова і справи» (Міжнародна Академія діячів літератури, мистецтв і комунікацій, Німеччина, м. Франкфурт-на-Майні, 2019).

У 2020 році – лауреат Міжнародної літературної премії імені Марка Твена (США). Посол миру – лауреат Міжнародної літературної премії миру (Німеччина – США, 2020). Переможець Міжнародного конкурсу кіносценаріїв (Канада — Німеччина — Україна, 2020). Лауреат Міжнародної мистецької премії імені Сергія Васильківського (м. Київ, 2020). Лауреат премії імені Галшки Гулевичівни (м. Київ – м. Луцьк, 2020). Нагороджений Почесним дипломом у Німеччині «за високі помисли і духовний аристократизм» («Farben der Kunst», 2020). Лауреат Міжнародної мистецької премії імені Іллі Рєпіна (Україна, США, Німеччина, 2020). Лауреат Міжнародної літературної премії імені Еміля Золя (Франція, м. Париж, 2020). Відзначений Почесним дипломом «Grand Prix» у Німеччині («Farben der Kunst», найвища їхня нагорода, 2020). Відзначений найвищою нагородою Міжнародного літературно-мистецького конкурсу імені де Рішельє «Діамантовий Дюк» у номінаціях «Поезія» і «Проза» (2020). Лауреат Міжнародного літературного конкурсу «Dnipro-Book-Fest-2020» за переклад роману видатного казахського письменника Роллана Сейсенбаєва «Мертві блукають пісками» (м. Дніпро, 2020). Нагороджений почесною міжнародною відзнакою «Золоті вітрила Глорії» (Німеччина, 2020). Нагороджений Почесною відзнакою «Народний поет України» (м. Київ, 2020). Нагороджений Почесним дипломом Шостої Міжнародної літературно-мистецької виставки в Одесі, в якій взяли участь художники та письменники з сорока держав (2020). Лауреат Міжнародної літературно-мистецької премії імені Івана Айвазовського (Україна, Німеччина, США, 2020). Лауреат Відзнаки «Особистість слова і справи» (Міжнародна Академія діячів літератури, мистецтв і комунікацій, Німеччина, м. Франкфурт-на-Майні, 2020).

У 2021 році – лауреат Міжнародної літературної премії імені Мацуо Басьо. «Піснями року» стали популярні українські пісні Сергія Дзюби (слова) та Бориса Раденка (музика): «Батьку мій» (співає заслужений артист України Павло Мрежук), «Здрастуйте, рідні!» (народний артист України Леонід Сандуленко) та «Порадниця свята» (Леонід Сандуленко; дует «Крила» – Валентина та Володимир Олійники). Лауреат Міжнародної мистецької премії імені Архипа Куїнджі (Київ, 2021). Лауреат Міжнародної літературної премії імені Лесі Українки (Київ, 2021). «Хітами року» стали пісні Сергія Дзюби (слова) та Ярослава Музики (музика): «Твоїх очей барвінки» (співає Ярослав Музика) і «Пісня про Чернігів» (співавтор слів Олена Терещенко, співає Віктор Гембара). «Кращий музичний твір року» — сценічна кантата «Крила Сімаргла» — для сопрано, тенора, флейти та фортепіано, котру заслужений діяч мистецтв України, композитор Олександр Яковчук створив на вірші Тетяни та Сергія Дзюби (м. Київ, 2021). Лауреат Міжнародної літературної премії імені Роберта Бернса (Шотландія – США, 2021). Нагороджений Почесним дипломом в Азербайджані за п’ятитомник «Вірші 80-ма мовами світу» (м. Баку, «Смолоскип дружби», 2021). Нагороджений Почесним знаком «За особливі заслуги» Національної спілки журналістів України (м. Київ, 2021). Переможець конкурсу «Книга року» (Україна, 2021). Переможець Міжнародного літературно-мистецького конкурсу імені де Рішельє – «Діамантовий Дюк» у номінаціях «Поезія» та «Проза» (Україна – Німеччина, 2021). Нагороджений Почесним дипломом «Вінок слави» (Німеччина, 2021). Лауреат Міжнародного літературного конкурсу романів, п’єс, кіносценаріїв, пісенної лірики та творів для дітей «Коронація слова» за кіносценарій гостросюжетного детективу «Останній дубль» (разом із Володимиром Ковалем, Київ, 2021). Нагороджений Почесним дипломом «Goldener Grand» (Німеччина, 2021). Лауреат Міжнародної літературної премії «Global Prestigious Award» імені Махатми Ганді (Індія, Делі, 2021). Лауреат Міжнародної премії миру «De Finibus Terrae» (Італія, м. Рим, 2021). Лауреат Почесної відзнаки «За визначний внесок у соціальну справедливість і основний принцип мирного, гармонійного, процвітаючого співіснування у державах світу та між націями і народами» (міжнародна премія миру, Великобританія, Індія, 2021). Лауреат Міжнародної літературної премії імені Йоганна Гете (Німеччина, 2021). Лауреат міжнародної премії «Inspiring Leadership Award» («Лідер, який надихає», Індія, 2021). Лауреат Міжнародної літературно-мистецької премії «Cristal» («Кришталь», Іспанія, м. Барселона, 2021) та Міжнародної літературно-мистецької премії «Palmier de la Mer» (Франція, м. Париж, 2021). Лауреат Міжнародної літературної премії «Gold Cup award» («Золотий Кубок») в Еквадорі (2021); міжнародних премій миру в Лівані та Марокко (2021); Міжнародної літературної премії «Mensajeros de la paz» («Посланці миру») в Іспанії (м. Мадрид, 2021); Міжнародної літературної премії імені Івана Шамякіна (Білорусь, м. Мінськ, 2021).

В Італії, в Римі, надрукували календарі зі світлинами видатних письменників із різних держав. Представлені там і українці Сергій та Тетяна Дзюби (м. Рим, серія «Видатні письменники світу», 2021, грудень).

У 2022 році — лауреат Міжнародної літературно-мистецької премії ім. Махатми Ганді (Індія, м. Делі). Лауреат Всесвітньої творчої премії «Золоте перо» (Перу, Ліма, 2022). Лауреат Міжнародної літературної премії «Золотий письменник світу» (спільна нагорода десяти держав). Лауреат міжнародної премії «Global Humanitarian Award» (Індія, 2022). Лауреат почесної премії «Ікона миру» (Італія, 2022). Лауреат Міжнародної літературно-мистецької премії «Досконалість» (Сирія, 2022). Нагороджений Почесною відзнакою «За заслуги» (Німеччина, м. Франкфурт, 2022). «Всесвітній Посол культури та літератури» (Почесна відзнака Міжнародної палати письменників і митців Іспанії, м. Мадрид, 2022). Нагороджений Почесною медаллю Міжнародної Академії Поезії (Киргизстан, м. Бішкек, 2022). Лауреат міжнародних премій «Ікона миру» в Хорватії, Сербії, Індії та Іраку (2022). Лауреат міжнародної премії «Лідер нової генерації» (Філіппіни, Маніла, 2022). Лауреат Почесної відзнаки «Людина року» (Чехія, 2022). Лауреат Міжнародної літературної премії імені Леонардо да Вінчі (Італія – Німеччина). Лауреат Міжнародної літературної премії «Книга для Миру» (Італія, 2022). Лауреат Міжнародної літературної премії «Голос поезії» (Аргентина, 2022). Тетяна і Сергій Дзюби потрапили до «Золотої книги світових рекордів» в Індії. «Найбільш натхненною жінкою Землі» там названа українка Тетяна Дзюба, якій її чоловік – Сергій Дзюба присвятив усі свої 110 книжок, понад 130 пісень та близько 40 радіоп’єс і серіалів. Також пані Тетяна стала в цій державі «Жінкою року» та лауреатом Міжнародної літературної премії «Global Woman», а добродій Сергій названий «Чоловіком року» і лауреатом Міжнародної літературної премії «Global man» (м. Делі, 2022). Нагородили творче подружжя українців і в Іспанії: Тетяна теж стала «Жінкою року», а Сергій – «Чоловіком року» – його відзначили за всі книжки, присвячені дружині (м. Мадрид). Як президент Міжнародної літературно-мистецької Академії України, Сергій Дзюба отримав Подяку від Його Високості, Принца Нереідеса де Бурбона (Франція, Париж, 2022). Лауреат Міжнародної премії «Золоте перо» (Азербайджан, м. Баку, 2022), Лауреат міжнародних премій «За видатну творчу діяльність» (Марокко – Коста-Ріка) та «Письменники року» (Марокко – Еквадор). Сергій і Тетяна Дзюби отримали міжнародні сертифікати в Іспанії – їхні вірші увійшли до світової антології «Золота книга миру», перекладеної 40 мовами (м. Мадрид, 2022). Лауреат Шляхетної премії ООН «Un Rescue Noble Award» – за визначний внесок у галузі прав людини та соціальної роботи (Нігерія, 2022). Нагороджений Почесною відзнакою «За яскраву творчість, міжнародні проекти та волонтерську діяльність» (Нігерія, 2022). Лауреат Міжнародної літературно-мистецької премії «Machu Picchu» (Перу, Ліма, 2022). Лауреат міжнародних літературно-мистецьких фестивалів «International Uzbekistan Festival» і «World Festival» в Узбекистані (2022). Переможець Міжнародного літературно-мистецького фестивалю «Великий Шовковий шлях» («The Great Silk Road Festival» – держави-організатори Туреччина, Німеччина, Україна, Узбекистан, Індія, Бангладеш, Китай, 2022). Лауреат Міжнародної літературної премії «The Golden Scroll Award» («Золотий сувій») у Швейцарії (2022). Нагороджений Почесним дипломом від королеви інтелекту – за мудрість у словах і вчинках (Німеччина, Берлін). Переможець Міжнародного літературно-мистецького конкурсу імені Ернеста Хемінгуея (Німеччина, м. Франкфурт, 2022). Лауреат міжнародної премії «За видатну діяльність» (Нігерія, 2022). Переможець Міжнародного літературно-мистецького фестивалю «Літо-2022» в м. Ташкенті: Узбекистан, Туреччина, Мексика, Бразилія, Індонезія (2022). Посол культури та літератури (Марокко, м. Рабат), 2022). Лауреат Міжнародної літературної премії імені Віктора Гюго (Франція, м. Париж). Лауреат Міжнародного літературно-мистецького фестивалю «Дружба»: Узбекистан, Туреччина, Венесуела, В’єтнам, Болівія та Туркменістан (м. Ташкент, 2022). Переможець Міжнародного літературно-мистецького конкурсу ім. де Рішельє: найвища нагорода «Діамантовий Дюк» (Україна, м. Одеса — Німеччина, Франкфурт, 2022). Лауреат Міжнародного літературно-мистецького фестивалю «Осінь-2022»: Узбекистан, Киргизстан, Таджикистан, Грузія, Вірменія, Молдова та Парагвай (м. Ташкент, 2022). Нагороджений Почесним дипломом «Борець за світло істини» (Німеччина», 2022). Лауреат Міжнародної літературної премії «Книга для миру» (Італія), Лауреат Міжнародної літературної премії «Золоте перо» (Мексика, 2022). Лауреат міжнародної премії «За альтруїзм» (Швейцарія, Берн, 2022). Лауреат міжнародної нагороди «За великий внесок у літературу» (Пакистан, 2022). Лауреат Міжнародної літературної премії імені Джека Лондона (США), як співавтор книги «Чернігів у вогні» (2022). Лауреат Міжнародної літературної премії імені Антуана де Сент-Екзюпері (Франція, 2022). Лауреат міжнародної нагороди «За видатну творчу діяльність» (Уругвай, Колумбія). Переможець конкурсу «Краща книга року» в головній номінації «Поезія і проза» (1 місце, м. Чернігів, 2022).

«Піснями року» стали пісні Сергія Дзюби (слова) та Бориса Раденка (музика): «Батьку мій» та «Не сумуй, калинонько!» (їх виконують Наталія Шинкаренко; народний ансамбль «Чарівниця» Палацу культури «Дарниця», керівник Борис Раденко), а також — пісня «Я намалюю сон» — у виконанні дуету «Крила», Валентина і Володимир Олійники (м. Київ, 2022).

«Хітами року» стали популярні пісні заслуженого артиста України зі Львова Ярослава Музики (музика) та народного поета України з Чернігова Сергія Дзюби (слова): «В нашім домі» та «Місяць і дівчина» (співає Віктор Гембара, заслужений артист естрадного мистецтва України, м. Львів) і «З Днем народження!» (співає Ростислав Музика, м. Львів), 2022.

У 2023 р. Сергій Дзюба отримав Почесну відзнаку «Особистість слова і справи» (Німеччина, Франкфурт). Лауреат міжнародного фестивалю «Зима-2023» (Швеція, Норвегія, Фінляндія, Данія, Латвія, Литва та Естонія).

У «Золотій книжці світових рекордів» зафіксовані нові світові рекорди подружжя українців С. і Т. Дзюби: їхні твори перекладені ста мовами світу та надруковані в провідних часописах 80 держав, за кордоном вийшло різними мовами понад 50 їхніх книг; у Сергія Дзюби є переклади світової класики з 80 мов; Сергій і Тетяна Дзюби – лауреати понад 250 міжнародних нагород у 65 державах; а раніше офіційно зафіксований світовий рекорд: Сергій Дзюба присвятив своїй дружині Тетяні 120 книжок, більше 130 пісень та близько 40 радіоп’єс і серіалів (Індія, 2023).

Пісні на вірші Сергія Дзюби та музику Миколи Збарацького «Калина зажурилася» і «Сестра» у виконанні популярного дуету «Крила» (Валентини і Володимира Олійників) визнані тепер «Піснями року» (м. Київ, 2023).

Сергій Дзюба — лауреат багатьох фестивалів, наукових конференцій та літературних свят: у Німеччині, Великобританії, Італії, Туреччині, Румунії, Чехії, Польщі, Болгарії, Росії, Казахстані, Македонії, Узбекистані, Білорусі, Китаї, Індії, Бангладеш, Мексиці, Бразилії, Індонезії, Туркменістані, Болівії, Венесуелі,В’єтнамі…

Відзнака міністра оборони України ― медаль «За сприяння Збройним Силам України» (2009).
Почесна грамота Кабінету міністрів України (2004).
Медаль «Почесна відзнака» Національної спілки письменників України (2019).
Орден Івана Богуна (нагорода Українського Козацтва, 2019).
Почесна грамота облдержадміністрації та обласної ради (спільна, 2019).
Почесна грамота Спілки письменників Білорусі (2010).
Почесна грамота Чернігівської обласної ради (2008).
Почесна грамота Чернігівської облдержадміністрації (2004, 2015).
Почесні грамоти Чернігівської міської ради (неодноразово).
Почесні грамоти міністерств України: культури і мистецтв; оборони (неодноразово); сім’ї та молоді (двічі).
Почесні грамоти Національної спілки письменників України та Національної спілки журналістів України (20 вересня 2014).
Золота медаль української журналістики (2009).
Почесна грамота департаменту культури Одеської ОДА (2019).
Почесний диплом Міжнародної Академії літератури, мистецтв і комунікацій (Німеччина, м. Франкфурт, 2019).
Відзнаки Української спілки ветеранів Афганістану: медалі «Тридцять років з дня введення військ в Афганістан» — за публікації в часописах та радіопередачі на афганську тематику (2015 р.) та «20 років з дня виведення військ з Афганістану» — за публіцистичні книжки «Замінований рай» і «Життя між кулями» (2016).

Література

Харчук Р. Задля спасіння себе самого // Дзюба С. Колись я напишу останнього вірша. ― К.: Смолоскип, 1995. ― С.117-120.
Слапчук В. Кохання довше за життя // Слапчук В. Політ механічної зозулі над власним гніздом. ― Луцьк, 2001. ― С.31-33.
Коваль В. Пародія як епіцентр літпроцесу // Дзюба С. Любов з тролейбусом. ― Ніжин: Аспект-Поліграф, 2003. ― С.73-77.
Вербич В. Сльоза Фаетона, настояна на мелодіях зірок // Літературна Україна. ― 2003. ― №40. ― С.7.
Гранич Н. Гопки для Кракатунчика // Гранич Н. Безсмертні лики слів. ― Луцьк, 2003. ― С.50-51.
Слапчук В. Панцерник сучасного літпроцесу // Сучасність. ― 2003. ― №11 ― С.151-155.
Слапчук В. Небезпечна професія // Дзюба С. Зима така маленька, мов японка. ― Ніжин: Аспект-Поліграф, 2004. ― С.75-77.
Сергій Вікторович Дзюба: Рекомендований бібліографічний покажчик; Чернігівський музей М. М. Коцюбинського; передмова В. Коваля. ― Чернігів: Чернігівські обереги, 2005. ― 56 с.
Сергій Дзюба: «Живу за принципом: хай буде добре мені і... всім іншим» // Дзюба С. Кожній жінці хочеться... на Марс. ― Ніжин: Аспект-Поліграф, 2005. ― С.149-159.
Слапчук В. Дзюба Сергій Вікторович // Енциклопедія сучасної України. ― К.: Національна академія наук України, 2007. ― Т.7. ― С.556.
Коваль В. Наша відповідь Гаррі Поттеру // Дзюба С. Душа на обличчі. ― Луцьк: Твердиня, 2007. ― С.390-393.
Баран Є. Сергій Дзюба: «Літпроцес у мене, в основному, асоціюється зі словом „сучий”...» // Дзюба С. Як я був агентом ЦРУ. ― Чернігів: Чернігівські обереги, 2008. ― С.228-236.
Буряченко В. Історія, якою ми маємо право пишатися // Дзюба С. Замінований рай. ― Чернігів: Чернігівські обереги, 2009. ― С.4-6.
Бондаревич (Черненко) Л. Гопки для дітей та дорослих // Бондаревич (Черненко) Л. Ми всі ― подорожні. ― Чернігів: Чернігівські обереги, 2009. ― С.21-24.
Леус В. Іронія долі по-чернігівськи, або Дивовижний екстрим від Сергія Дзюби // Дзюба С. Королі і «капуста». Неймовірні пригоди українця Павлюка. ― Чернігів: Видавець Лозовий В. М., 2011. ― С.413-417.
Стусенко О. Порушник спокою про Ловця снів // Дзюба С. Королі і «капуста». Неймовірні пригоди українця Павлюка. ― Чернігів: Видавець Лозовий В. М., 2011. ― С.417-420 та ін.